Господь до праці нас призвав
І кожному таланти дав
Один і два,кому і п"ять
Іх нам потрібно в хід пускать
Одним Він голос дав для співу,
Щоб величалось Його ім"я
Братам Він ввірив своє Слово
Щоби завжди були готові
Звіщать Господню благодать
І грішників з гріхів звільнять
А тим,що п"ть Він дав молитву
В проломі,щоб стояли,в битві
І за левитів,що співають,
За тих,що Істину звіщають
І по усіх куточках світу
Несуть благую людям вістку
Ця праця ніби не помітна
Та пастирству вона подібна
І потребує вдвічі сили
Любові Божоі і віри крила
Тут рук не можна опустити
Аби нікого не згубити
Гонити треба сумнів,страх
І на молитвених руках
Донести до престолу Бога
Тих,хто знеміг в земній дорозі
За це ім тут вже людська вдячність
А в небесах вінець найкращий
Приймуть вони з Господніх рук
За свій нелегкий Божий труд
Хай скільки хто талантів має
В свій час Господь за всі спитає
Як кожен з нас іх уживав
Придбав,що ним,чи закопав
Трудімся друзі,всі сумлінно
Бо прийде день той неодмінно
Коли вернеться наш Господар
Для вірних буде нагорода
Й слова почують сокровенні:
-"Ввійди мій раб благословенний,
У радість Пана Твойого!"
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Радуница - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
сие всего навсего - плод ночного сновидения... облаченный в одномоментность экспромт/подытоживающего слова - уже утром, в момент пробуждения... в том прошедшем давно уже - пасхальном апреле 2007 г. Жизнь продолжается деятельно-земной реальностью и слава Богу! Аминь
Людмила Солма, 2008
Теология : Дневник по посланию к Галатам - Николай Погребняк Сия книга не является ни теологическим исследованием, ни сборником проповедей – это дневник. С послания к Галатам Апостол Павел начал, пожалуй, величайшую духовную брань середины первого века, вершина которой описывается в послании к Римлянам, а мощный заключительный аккорд звучит в послании к Евреям. И даже там, где Павел защищает богоизбранность своего Апостольства, он с великой духовной силой изобличает и сокрушает не просто ложь иудействующих, а основы их коварной ереси.